МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Державні загальноосвітні заклади
ВИЩОЇ ОСВІТИ
«РОСІЙСЬКА ПРАВОВА АКАДЕМІЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ»
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ (м. Санкт - Петербург) ФІЛІЯ
Контрольна робота
з дисципліни: КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)
по тем: ПОНЯТТЯ ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНИ. ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНУ І ЇХ КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ
Санкт-Петербург
2005
ПЛАН РОБОТИ
НАУКОВІ КОНЦЕПЦІЇ (ТЕОРІЇ) ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНИ.
ПРОБЛЕМА ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНИ.
Проблема об'єкта злочину є не менш важливою і філософію фскі глибокою проблемою, ніж проблема провини і заподіяння, вона тільки менш розроблена в нашій літературі. [1]
У рамках радянської школи вітчизняної науки кримінального права вважалося загальновизнаним, що об'єктом злочинного діяння є охра-няемого законом суспільні відносини. Незважаючи на традиційну загально-визнання теорії об'єкта як охоронюваних кримінальним законом громадськості них відносин, в даний час відносно того, що є об'єктом злочинного посягання, в літературі висловлюється три основні точки зору.
Згідно першої точки зору - об'єктом злочину визнаються не суспільні відносини, а окремо взята людина або якесь безліч осіб, які представляють собою в будь-якому цивілізованому суспільстві найви-шую цінність і тому охороняються від злочинних посягань та інших пра-вонарушеній. [2]
Відповідно до другої точки зору і має назву теорії об'єкта прес-тупного діяння як правової блага - об'єктом злочинного посягати-льства є життя, здоров'я, власність та інші цінності (блага) на які посягає злочин і які тому охороняються кримінальним законом.
Третя точка зору стоїть на позиції того, що об'єктом є одне-тимчасово і сама людина, яка піддається заподіяння шкоди в результаті злочинного зазіхання, і правові блага (життя, здоров'я, власність і т.д.).
Відродження в науці кримінального права трьох вищевказаних точок зору-ня надає проблемі вчення про об'єкт злочинного діяння зовсім но-вий масштаб і рівень. Так, якщо в радянський період основні протиріччя вчення про об'єкт злочинного посягання знаходилися в рамках всього лише однієї теорії (теорії об'єкта злочину як суспільних відносин) і не виходили за її межі, то на сучасному етапі актуальність аналізованої «проблеми об'єкта» обумовлена наявністю вже чотирьох точок зору, кожна з яких по-своєму підходить до визначення об'єкта злочинного діяння.
Зважаючи на дану обставину можна сформулювати й основне протиріччя вчення про об'єкт злочинного посягання: одні стверджують, що об'єктом є суспільні відносини; інші переконані в тому, що об'єкт є не що інше, як правові блага (цінності), треті вважають, що об'єктом злочинного діяння може бути тільки людина; четверті називають об'єктом і самої людини та правове благо одночасно-но.
Аналіз концептуальних положень теорії «об'єкт - людина», теорії об'єкта злочину як правового блага, а також теорії визнає об'єктивним тому і людини, і правове благо одночасно, показує, що основною з-держательний момент даних теорій полягає в такому уявлень про об'єктивне механізмі злочинного впливу, згідно з яким будь-який злочин, заподіюючи шкоду певним спеціальним благ (цінностей), в кінцевому підсумку завжди завдає шкоди людині.
Відмінність даних теорій полягає тільки лише в слововживанні тер-міна «об'єкт злочину», який використовується представниками цих то-чек зору в різних значеннях: одні називають «об'єктом злочину» людини, заподіяння шкоди злочинного якому проводиться шляхом заподіяння шкоди його благ; інші іменують « об'єктом злочину »певні блага, заподіюючи шкоду яким злочин в кінцевому підсумку шкодить людині, треті вживають цей термін для позначення, як самої людини, так і тих соціальних благ (цінностей), заподіюючи шкоду яким злочин в кінцевому підсумку завдає шкоди людині.
У зв'язку з тим, що вище перелічені теорії тотожні, при цьому визнають об'єктом і людини, і правове благо, то на підставі цього їх можна об'єднати в одну загальну теорію і назвати об'єднаної теорією заподіяння шкоди людині.
Зіставлення змістовних аспектів об'єднаної теорією заподіяння шкоди людині і теорії об'єкта як суспільних відносин, демонструє той факт, що основне протиріччя проблеми, що існує в даний час в рамках навчання про об'єкт злочинного посягання, зак-ються у протиріччі між двома різними підходами в розумінні того, хто або що піддається заподіяння злочинного шкоди. Відповідно до першого підходу заподіяння злочинного шкоди завжди піддається людина. Відповідно до другого підходу заподіяння злочинного шкоди у кінцевому результаті завжди піддаються суспільні відносини.
ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНИ
Об'єкт злочину - це те, на що посягає злочинець, то чому в процесі вчинення злочину завдається шкода або створюється загроза заподіяння шкоди.
Соціальна цінність і значимість конкретного блага лежить в основі прийняття рішення про його кримінально - правової охорони. Не охороняються кримінальним законом відношення не може бути об'єктом злочину. Виняток конк-дах відносини зі сфери кримінально - правової охорони виключає переступив-ність і караність посягань на це благо. Без об'єкта кримінально - пра-вовою охорони немає злочину. Об'єкт злочину визначає соціальну сутність конкретного злочинного діяння - його суспільну небезпеку. Соціальна цінність і значимість об'єктів кримінально - правової охорони впливає на вибір заходів кримінального покарання, що застосовується для охорони цих об'єктів.
Охоронювані кримінальним законом блага (цінності) досить численними ленни і різноманітні. Перш за все вони групуються за належністю до трьох основних громадським систем відносин - особистості, суспільству, го-державу. Це недоторканність особи, існуючі економіічес-кі відносини, громадська безпека та суспільна мораль.
До недоторканності особистості можна віднести - життя, здоров'я, честь, гідність, права і свободи людини і громадянина.
До існуючих у суспільстві економічних відносин можна віднести - власність, конкуренція, легальність і законність підприємцями-мательства
До громадської безпеки і суспільної моральності можна віднести - безпека життя населення, вільний виконання органами вла-сти своїх обов'язків, обмеження обороту соціально небезпечних і соціально шкідливих матеріалів, продуктів, предметів, речовин і т. д.
Таким чином, об'єкт злочину - це що охороняється кримінальним законом від злочинного посягання суспільні відносини, встанов-вающие права та обов'язки суб'єктів з приводу соціально значущих для особистості, суспільства або держави цінностей (благ). Основним завданням кримінально - правової охорони є не допустити заподіяння або створення загрози заподіяння шкоди взятим під охорону суспільних відносин.
У кримінальному праві існує розподіл об'єктів кримінально - правової охорони на загальний, родовий і безпосередній.
Загальний об'єкт злочину - це сукупність суспільних ставлення-ний, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань. Загальним об'єктом злочину є: охорона прав і свобод людини і громадяни-на, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу Російської Федерації від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. [3]
Для здійснення цих завдань законодавець встановлює основу і принципи кримінальної відповідальності, визначає, які небезпечні для особистості, суспільства або держави діяння визнаються злочинами, і встановлює види покарань та інших заходів кримінально-правового характеру за вчинення злочинів.
Загальний об'єкт злочину обмежує сферу дії кримінального закону, встановлює пріоритети кримінально - правової охорони та подальшого розвитку кримінального законодавства.
Родовий об'єкт злочину - це група охоронюваних кримінальним зако-ном однорідних суспільних відносин. Родовий об'єкт злочину об'єк-об'єднуючим відносини, що виникають з приводу благ (цінностей), близьких за змістом при цьому наявні відмінності дозволяють виділити об'єкти самостійних груп злочинів. Тому відповідно до родовим об'єктом посягання виділяються групи злочинів, близькі по свому змісту. Родовий об'єкт злочину взятий за основу при розподілі злочинів по розділах і головам Особливої частини Кримінального кодексу РФ. Зі складу родового об'єкта злочину можна виділити видовий об'єкт злочину.
Видовий об'єкт злочину об'єднує більш близьку за своїм ха-рактеру групу злочину суспільних відносин (благ) і соответс-ничих злочинів одного виду. Отже, родовий об'єкт, поєдную-щий однорідні злочину в одному розділі Особливої частини Кримінального кодексу РФ, потім поділяється на глави, які об'єднують об'єкти і переступив-лення одного виду.
Безпосередній об'єкт злочину - це частина видового об'єкта, що складається з одного або декількох охоронюваних кримінальним законом ставлення-ний, що складають об'єкт зазіхань конкретного злочину. Даний об'єкт відіграє важливу роль у кваліфікації злочинів, що дозволяє огра-нічіть однорідні злочини. Залежно від змісту об'єкта пося-гательства виділяються основний безпосередній, додатковий і факу-льтатівний об'єкти.
Основний безпосередній об'єкт - найбільш важливий об'єкт узятий під охорону конкретною нормою кримінального закону. Він входить до складу родового го об'єкта злочину, у вирішальній мірі визначає суспільну опа-сность даного діяння, йому заподіюється найбільш істотний збиток. Наприклад, відношення власності при грабежі [4].
Додатковий об'єкт - це ті відносини, які в даній нормі захищаються відносно, так як вони неминуче порушуються при посягаючи-будівництві на основний безпосередній об'єкт. Наприклад, здоров'я людей є додатковим об'єктом розбою [5], бандитизму [6].
Факультативний об'єкт - у разі вчинення злочину далеко не завжди порушується, а його порушення не впливає на кваліфікацію злочину. Наприклад, відносини власності [7] і недоторканності здоров'я личнос-ти [8].
Всі об'єкти кримінально - правової охорони можна поділити на прості і складні при цьому і класифікація об'єктів за критерієм повинна проводиться виходячи із значення змісту складного об'єкта посягання. Форми-вання даних об'єктів обумовлена соціальними факторами і ходом роз-ку суспільства. Так в історії Стародавньої Русі та подальший розвиток держави видно, що формування об'єктів кримінально - правової охорони йшло поступово від простих, елементарних форм до більш складним. Простота і елементарність існуючих у той час відносин, нечисленність і визначеність благ, які становлять найбільшу цінність, визначили охорону законом щодо простих, якісно однорідних об'єктів посягання. У цей час з'являються злочину зі складними об'єктами посягань. Кримінальним правом того часу охороняються первинні відносини, тобто люди, власність і т.д. Включення до кримінальну законодавства-будівництві складних об'єктів посягання обумовлено існуючої свя-зью між суспільними відносинами, а також здатністю багатьох пре-лених відступів заподіювати шкоду відразу кільком громадським відносинам.
Складні об'єкти посягання складаються з кількох громадських відносин і залежно від характеру зв'язків між цими відносинами, їх значенням у складі злочину всі складні об'єкти можна розділити на три групи.
До першої групи можна віднести об'єкти посягання, які включають різні за характером відносини, але рівнозначні між собою. При цьому їх властивості оцінюються самостійно і координуються рамками одного складу злочину. Кожне суспільне відношення, що входить в об'єкт злочину, є обов'язковим.
Друга група складається з об'єктів, складові частини яких мають різні кримінально - правові значення, а зв'язок між цими частинами побудована за типом підпорядкування. Тому в цих об'єктах виділяються два види відносин: головні і другорядні. Головні відносини визначають соціально - правову природу даного злочину, його місце в структурі Особливої частини КК, відмінність від інших об'єктів даного виду. Головними вони вважаються й тому, що при їх порушенні можливо заподіяння шкоди другорядним відносинам. Це системоутворюючі відносини.
Другорядні відносини хоч і впливають на характер діяння, але більшою мірою визначають ступінь його суспільної небезпеки. Второс-тепенно стосунків не менш значуща для кримінального закону. Вони свід-свідчать про те, що не вони у цьому складі визначають характер злочину. У інших складах злочинів ці відносини є самостійними об'єктами злочинів.
Третя група складається з об'єктів з досить відкритою структурою, яка включає в себе широке коло відносин, в результаті чого такий об'єкт не має якісну визначеністю. Системоутворюючим ознакою для об'єкта виступає зовнішній фактор - характер і спосіб посягання.
ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ
У кримінальному праві поряд з об'єктом злочину виділяють іпонятіе предмета злочину.
Предмет злочину - це предмети матеріального характеру, на які безпосередньо впливає злочинець у процесі посягання.
Виділення предмета злочину має сенс тільки при розумінні об'єкта посягання як суспільних відносин. При цьому під предметом злочину розуміється те матеріальне або нематеріальне благо, з приводу якого існує дані суспільні відносини, що охороняється кримінальним правом. З цього випливає, що предмет злочину - це та частина об'єкта посягання, щодо якої відбувається безпосередній вплив злочинця.
Іменна через предмет злочину порушується охороняється кримінальним законом суспільне відношення. Предмет як центр об'єкта посягання визначає характер даного об'єкта.
До числа предметів злочини належать: життя, здоров'я, честь, дос-тоінство особистості, права і свободи людини і громадянина, майно, без-пеку і спокій громадян, види суспільно корисної діяльності охоронювані законом функції влади.
СУТНІСТЬ ЗЛОЧИНИ ЯК ОБ'ЄКТИВНИЙ ПРОЦЕС СОЦІАЛЬНОЇ ДІЙСНОСТІ
У даній роботі не можна не розглянути соціальну сутність об'єк-єктивні властивостей злочину, яка знаходиться у взаємозв'язку з іншими існуючими в дійсності явищами, а не ізольовано від них. В якості зв'язку, дослідження якої дозволяє прояснити соціальну сутність об'єктивних властивостей злочину як процесу, розглядається зв'язок між злочинними посяганнями, з одного боку і боротьбою зі злочинними посяганнями з іншого. Дана зв'язок є очевидним повсякденним фактом дійсності і будь - яких доказів свого існування не потребує.
З вищесказаного можна зробити висновок, що злочин - це про-цес впливу однієї чи кількох осіб на інших людей, який призводить до погіршення якості життя останніх, а в деяких випадках позбавляє і самого життя, тобто йде на смерть.
Підтвердженням істинності даного подання про соціальну сутність об'єктивної природи злочину є той факт, що і окремою людиною, і суспільством, і людством в цілому не рухає нічого, крім прагнення жити і жити з певною якістю життя, вві-ду чого, якщо б злочину не погіршували якість життя, не завдавали в деяких випадках смерть, то і боротися з ними ніхто б не став.
Єдиним розумним поясненням боротьби зі злочинними посягати-льствамі є концепція, згідно з якою люди здійснюють цю борь-бу тому, що самі в результаті злочинних діянь піддаються погіршують-щему їх якість життя впливу або навіть заподіяння смерті.
ВИСНОВОК
У даній роботі розглянуті теорії: об'єкта злочинного діяння як правової блага; «об'єкт - людина»; визнає об'єктом злочину і людини та правове благо одночасно. Також розглянуті проблеми існують в даний час в рамках навчання про об'єкт злочинного посягання. Суть даної проблеми полягає в наявності протиріччя між двома різними підходами в розумінні того, хто або що в кінцевому підсумку піддається заподіяння злочинного шкоди.
Теорія об'єкта злочину як охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, переконливих доказів своєї істинності не має. Вона нездатна пояснити головного в повсякденній практиці боротьби зі злочинними посяганнями, а саме чому і з якою метою люди завжди здійснювали і будуть здійснювати боротьбу із злочинними посяганнями. Відповіді на ці питання може дати таке уявлення про сутність злочинного діяння, згідно з яким воно є процес заподіяння шкоди людям, а не відносин людей.
Сутність шкоди дозволяє зробити висновок про те, що шкода викликає негативну оцінку з боку людини. При цьому люди розглядають як шкоди смерть або погіршення якості життя, а також різні зміни і фактори зовнішнього дійсності по відношенню до людини, які тягнуть за собою настання смерті чи погіршення якості життя людей.
Соціальна сутність об'єктивних властивостей злочину показують, що злочин є процес впливу одного або декількох осіб на інших людей, який призводить до погіршення якості життя останніх, а в деяких випадках позбавляє і самого життя.
Синтез отриманого подання про об'єктивні властивості переступив-ного діяння і результатів встановлення сутності шкоди показує, що сутність злочину, як діяння, що заподіює шкоду, полягає в тому, що воно в кінцевому підсумку завжди заподіює шкоду людині, а не суспільним відносинам. При цьому заподіяння шкоди людині проводиться шляхом заподіяння шкоди його благ (цінностей).
У відповідності з даним висновком тим сущим, яке в кінцевому підсумку піддається заподіяння злочинного шкоди, є людина.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативні акти з юридичної бази «ГАРАНТ»
1. Конституція Російської Федерації від 12.12.1993 р.
2. Кримінальний кодекс РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
Навчальна література
3. Шаргородський М.Д., Алексєєв Н.С. «Актуальні питання радянського кримінального права» / / Учений. зап. Ленінградського університету, М., 1954р., Вип. 5, стор 188 - 189.
4. Новосьолов Г.П. «Вчення про об'єкт злочину. Методологічні аспекти », М., 2001р., Стор 43 - 67.
5. «Російське кримінальне право. Загальна частина »/ під редакцією В.С. Ко-
міссарова - СПб.: Пітер, 2005р., стор 147 - 154.
Неофіційна література
6. Семченков І.П. «Об'єкт злочину: соціально - філософські та методологічні аспекти проблеми», Автореферат, М., 2003р.
Державні загальноосвітні заклади
ВИЩОЇ ОСВІТИ
«РОСІЙСЬКА ПРАВОВА АКАДЕМІЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ»
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ (м. Санкт - Петербург) ФІЛІЯ
Контрольна робота
з дисципліни: КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)
по тем: ПОНЯТТЯ ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНИ. ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНУ І ЇХ КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ
| Робота виконана студентом 3 курсу, групи № 56 Волкової Мариною Геннадіївною Викладач: Доктор юридичних наук, професор Бастрикін Олександр Іванович |
2005
ПЛАН РОБОТИ
| Сторінки | ||
| 1. | Наукові концепції (теорії) об'єкта злочину. Проблема об'єкта злочину. | 3 - 5 |
| 2. | Поняття і види об'єктів злочину | 6 - 10 |
| 3. | Об'єкт і предмет злочину | 11 |
| 4. | Сутність злочину як об'єктивний процес соціальної дійсності | 12 |
| 5. | Висновок | 13 - 14 |
| 6. | Список використаної літератури | 15 |
НАУКОВІ КОНЦЕПЦІЇ (ТЕОРІЇ) ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНИ.
ПРОБЛЕМА ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНИ.
Проблема об'єкта злочину є не менш важливою і філософію фскі глибокою проблемою, ніж проблема провини і заподіяння, вона тільки менш розроблена в нашій літературі. [1]
У рамках радянської школи вітчизняної науки кримінального права вважалося загальновизнаним, що об'єктом злочинного діяння є охра-няемого законом суспільні відносини. Незважаючи на традиційну загально-визнання теорії об'єкта як охоронюваних кримінальним законом громадськості них відносин, в даний час відносно того, що є об'єктом злочинного посягання, в літературі висловлюється три основні точки зору.
Згідно першої точки зору - об'єктом злочину визнаються не суспільні відносини, а окремо взята людина або якесь безліч осіб, які представляють собою в будь-якому цивілізованому суспільстві найви-шую цінність і тому охороняються від злочинних посягань та інших пра-вонарушеній. [2]
Відповідно до другої точки зору і має назву теорії об'єкта прес-тупного діяння як правової блага - об'єктом злочинного посягати-льства є життя, здоров'я, власність та інші цінності (блага) на які посягає злочин і які тому охороняються кримінальним законом.
Третя точка зору стоїть на позиції того, що об'єктом є одне-тимчасово і сама людина, яка піддається заподіяння шкоди в результаті злочинного зазіхання, і правові блага (життя, здоров'я, власність і т.д.).
Відродження в науці кримінального права трьох вищевказаних точок зору-ня надає проблемі вчення про об'єкт злочинного діяння зовсім но-вий масштаб і рівень. Так, якщо в радянський період основні протиріччя вчення про об'єкт злочинного посягання знаходилися в рамках всього лише однієї теорії (теорії об'єкта злочину як суспільних відносин) і не виходили за її межі, то на сучасному етапі актуальність аналізованої «проблеми об'єкта» обумовлена наявністю вже чотирьох точок зору, кожна з яких по-своєму підходить до визначення об'єкта злочинного діяння.
Зважаючи на дану обставину можна сформулювати й основне протиріччя вчення про об'єкт злочинного посягання: одні стверджують, що об'єктом є суспільні відносини; інші переконані в тому, що об'єкт є не що інше, як правові блага (цінності), треті вважають, що об'єктом злочинного діяння може бути тільки людина; четверті називають об'єктом і самої людини та правове благо одночасно-но.
Аналіз концептуальних положень теорії «об'єкт - людина», теорії об'єкта злочину як правового блага, а також теорії визнає об'єктивним тому і людини, і правове благо одночасно, показує, що основною з-держательний момент даних теорій полягає в такому уявлень про об'єктивне механізмі злочинного впливу, згідно з яким будь-який злочин, заподіюючи шкоду певним спеціальним благ (цінностей), в кінцевому підсумку завжди завдає шкоди людині.
Відмінність даних теорій полягає тільки лише в слововживанні тер-міна «об'єкт злочину», який використовується представниками цих то-чек зору в різних значеннях: одні називають «об'єктом злочину» людини, заподіяння шкоди злочинного якому проводиться шляхом заподіяння шкоди його благ; інші іменують « об'єктом злочину »певні блага, заподіюючи шкоду яким злочин в кінцевому підсумку шкодить людині, треті вживають цей термін для позначення, як самої людини, так і тих соціальних благ (цінностей), заподіюючи шкоду яким злочин в кінцевому підсумку завдає шкоди людині.
У зв'язку з тим, що вище перелічені теорії тотожні, при цьому визнають об'єктом і людини, і правове благо, то на підставі цього їх можна об'єднати в одну загальну теорію і назвати об'єднаної теорією заподіяння шкоди людині.
Зіставлення змістовних аспектів об'єднаної теорією заподіяння шкоди людині і теорії об'єкта як суспільних відносин, демонструє той факт, що основне протиріччя проблеми, що існує в даний час в рамках навчання про об'єкт злочинного посягання, зак-ються у протиріччі між двома різними підходами в розумінні того, хто або що піддається заподіяння злочинного шкоди. Відповідно до першого підходу заподіяння злочинного шкоди завжди піддається людина. Відповідно до другого підходу заподіяння злочинного шкоди у кінцевому результаті завжди піддаються суспільні відносини.
ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНИ
Об'єкт злочину - це те, на що посягає злочинець, то чому в процесі вчинення злочину завдається шкода або створюється загроза заподіяння шкоди.
Соціальна цінність і значимість конкретного блага лежить в основі прийняття рішення про його кримінально - правової охорони. Не охороняються кримінальним законом відношення не може бути об'єктом злочину. Виняток конк-дах відносини зі сфери кримінально - правової охорони виключає переступив-ність і караність посягань на це благо. Без об'єкта кримінально - пра-вовою охорони немає злочину. Об'єкт злочину визначає соціальну сутність конкретного злочинного діяння - його суспільну небезпеку. Соціальна цінність і значимість об'єктів кримінально - правової охорони впливає на вибір заходів кримінального покарання, що застосовується для охорони цих об'єктів.
Охоронювані кримінальним законом блага (цінності) досить численними ленни і різноманітні. Перш за все вони групуються за належністю до трьох основних громадським систем відносин - особистості, суспільству, го-державу. Це недоторканність особи, існуючі економіічес-кі відносини, громадська безпека та суспільна мораль.
До недоторканності особистості можна віднести - життя, здоров'я, честь, гідність, права і свободи людини і громадянина.
До існуючих у суспільстві економічних відносин можна віднести - власність, конкуренція, легальність і законність підприємцями-мательства
До громадської безпеки і суспільної моральності можна віднести - безпека життя населення, вільний виконання органами вла-сти своїх обов'язків, обмеження обороту соціально небезпечних і соціально шкідливих матеріалів, продуктів, предметів, речовин і т. д.
Таким чином, об'єкт злочину - це що охороняється кримінальним законом від злочинного посягання суспільні відносини, встанов-вающие права та обов'язки суб'єктів з приводу соціально значущих для особистості, суспільства або держави цінностей (благ). Основним завданням кримінально - правової охорони є не допустити заподіяння або створення загрози заподіяння шкоди взятим під охорону суспільних відносин.
У кримінальному праві існує розподіл об'єктів кримінально - правової охорони на загальний, родовий і безпосередній.
Загальний об'єкт злочину - це сукупність суспільних ставлення-ний, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань. Загальним об'єктом злочину є: охорона прав і свобод людини і громадяни-на, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу Російської Федерації від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. [3]
Для здійснення цих завдань законодавець встановлює основу і принципи кримінальної відповідальності, визначає, які небезпечні для особистості, суспільства або держави діяння визнаються злочинами, і встановлює види покарань та інших заходів кримінально-правового характеру за вчинення злочинів.
Загальний об'єкт злочину обмежує сферу дії кримінального закону, встановлює пріоритети кримінально - правової охорони та подальшого розвитку кримінального законодавства.
Родовий об'єкт злочину - це група охоронюваних кримінальним зако-ном однорідних суспільних відносин. Родовий об'єкт злочину об'єк-об'єднуючим відносини, що виникають з приводу благ (цінностей), близьких за змістом при цьому наявні відмінності дозволяють виділити об'єкти самостійних груп злочинів. Тому відповідно до родовим об'єктом посягання виділяються групи злочинів, близькі по свому змісту. Родовий об'єкт злочину взятий за основу при розподілі злочинів по розділах і головам Особливої частини Кримінального кодексу РФ. Зі складу родового об'єкта злочину можна виділити видовий об'єкт злочину.
Видовий об'єкт злочину об'єднує більш близьку за своїм ха-рактеру групу злочину суспільних відносин (благ) і соответс-ничих злочинів одного виду. Отже, родовий об'єкт, поєдную-щий однорідні злочину в одному розділі Особливої частини Кримінального кодексу РФ, потім поділяється на глави, які об'єднують об'єкти і переступив-лення одного виду.
Безпосередній об'єкт злочину - це частина видового об'єкта, що складається з одного або декількох охоронюваних кримінальним законом ставлення-ний, що складають об'єкт зазіхань конкретного злочину. Даний об'єкт відіграє важливу роль у кваліфікації злочинів, що дозволяє огра-нічіть однорідні злочини. Залежно від змісту об'єкта пося-гательства виділяються основний безпосередній, додатковий і факу-льтатівний об'єкти.
Основний безпосередній об'єкт - найбільш важливий об'єкт узятий під охорону конкретною нормою кримінального закону. Він входить до складу родового го об'єкта злочину, у вирішальній мірі визначає суспільну опа-сность даного діяння, йому заподіюється найбільш істотний збиток. Наприклад, відношення власності при грабежі [4].
Додатковий об'єкт - це ті відносини, які в даній нормі захищаються відносно, так як вони неминуче порушуються при посягаючи-будівництві на основний безпосередній об'єкт. Наприклад, здоров'я людей є додатковим об'єктом розбою [5], бандитизму [6].
Факультативний об'єкт - у разі вчинення злочину далеко не завжди порушується, а його порушення не впливає на кваліфікацію злочину. Наприклад, відносини власності [7] і недоторканності здоров'я личнос-ти [8].
Всі об'єкти кримінально - правової охорони можна поділити на прості і складні при цьому і класифікація об'єктів за критерієм повинна проводиться виходячи із значення змісту складного об'єкта посягання. Форми-вання даних об'єктів обумовлена соціальними факторами і ходом роз-ку суспільства. Так в історії Стародавньої Русі та подальший розвиток держави видно, що формування об'єктів кримінально - правової охорони йшло поступово від простих, елементарних форм до більш складним. Простота і елементарність існуючих у той час відносин, нечисленність і визначеність благ, які становлять найбільшу цінність, визначили охорону законом щодо простих, якісно однорідних об'єктів посягання. У цей час з'являються злочину зі складними об'єктами посягань. Кримінальним правом того часу охороняються первинні відносини, тобто люди, власність і т.д. Включення до кримінальну законодавства-будівництві складних об'єктів посягання обумовлено існуючої свя-зью між суспільними відносинами, а також здатністю багатьох пре-лених відступів заподіювати шкоду відразу кільком громадським відносинам.
Складні об'єкти посягання складаються з кількох громадських відносин і залежно від характеру зв'язків між цими відносинами, їх значенням у складі злочину всі складні об'єкти можна розділити на три групи.
До першої групи можна віднести об'єкти посягання, які включають різні за характером відносини, але рівнозначні між собою. При цьому їх властивості оцінюються самостійно і координуються рамками одного складу злочину. Кожне суспільне відношення, що входить в об'єкт злочину, є обов'язковим.
Друга група складається з об'єктів, складові частини яких мають різні кримінально - правові значення, а зв'язок між цими частинами побудована за типом підпорядкування. Тому в цих об'єктах виділяються два види відносин: головні і другорядні. Головні відносини визначають соціально - правову природу даного злочину, його місце в структурі Особливої частини КК, відмінність від інших об'єктів даного виду. Головними вони вважаються й тому, що при їх порушенні можливо заподіяння шкоди другорядним відносинам. Це системоутворюючі відносини.
Другорядні відносини хоч і впливають на характер діяння, але більшою мірою визначають ступінь його суспільної небезпеки. Второс-тепенно стосунків не менш значуща для кримінального закону. Вони свід-свідчать про те, що не вони у цьому складі визначають характер злочину. У інших складах злочинів ці відносини є самостійними об'єктами злочинів.
Третя група складається з об'єктів з досить відкритою структурою, яка включає в себе широке коло відносин, в результаті чого такий об'єкт не має якісну визначеністю. Системоутворюючим ознакою для об'єкта виступає зовнішній фактор - характер і спосіб посягання.
ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ
У кримінальному праві поряд з об'єктом злочину виділяють іпонятіе предмета злочину.
Предмет злочину - це предмети матеріального характеру, на які безпосередньо впливає злочинець у процесі посягання.
Виділення предмета злочину має сенс тільки при розумінні об'єкта посягання як суспільних відносин. При цьому під предметом злочину розуміється те матеріальне або нематеріальне благо, з приводу якого існує дані суспільні відносини, що охороняється кримінальним правом. З цього випливає, що предмет злочину - це та частина об'єкта посягання, щодо якої відбувається безпосередній вплив злочинця.
Іменна через предмет злочину порушується охороняється кримінальним законом суспільне відношення. Предмет як центр об'єкта посягання визначає характер даного об'єкта.
До числа предметів злочини належать: життя, здоров'я, честь, дос-тоінство особистості, права і свободи людини і громадянина, майно, без-пеку і спокій громадян, види суспільно корисної діяльності охоронювані законом функції влади.
СУТНІСТЬ ЗЛОЧИНИ ЯК ОБ'ЄКТИВНИЙ ПРОЦЕС СОЦІАЛЬНОЇ ДІЙСНОСТІ
У даній роботі не можна не розглянути соціальну сутність об'єк-єктивні властивостей злочину, яка знаходиться у взаємозв'язку з іншими існуючими в дійсності явищами, а не ізольовано від них. В якості зв'язку, дослідження якої дозволяє прояснити соціальну сутність об'єктивних властивостей злочину як процесу, розглядається зв'язок між злочинними посяганнями, з одного боку і боротьбою зі злочинними посяганнями з іншого. Дана зв'язок є очевидним повсякденним фактом дійсності і будь - яких доказів свого існування не потребує.
З вищесказаного можна зробити висновок, що злочин - це про-цес впливу однієї чи кількох осіб на інших людей, який призводить до погіршення якості життя останніх, а в деяких випадках позбавляє і самого життя, тобто йде на смерть.
Підтвердженням істинності даного подання про соціальну сутність об'єктивної природи злочину є той факт, що і окремою людиною, і суспільством, і людством в цілому не рухає нічого, крім прагнення жити і жити з певною якістю життя, вві-ду чого, якщо б злочину не погіршували якість життя, не завдавали в деяких випадках смерть, то і боротися з ними ніхто б не став.
Єдиним розумним поясненням боротьби зі злочинними посягати-льствамі є концепція, згідно з якою люди здійснюють цю борь-бу тому, що самі в результаті злочинних діянь піддаються погіршують-щему їх якість життя впливу або навіть заподіяння смерті.
ВИСНОВОК
У даній роботі розглянуті теорії: об'єкта злочинного діяння як правової блага; «об'єкт - людина»; визнає об'єктом злочину і людини та правове благо одночасно. Також розглянуті проблеми існують в даний час в рамках навчання про об'єкт злочинного посягання. Суть даної проблеми полягає в наявності протиріччя між двома різними підходами в розумінні того, хто або що в кінцевому підсумку піддається заподіяння злочинного шкоди.
Теорія об'єкта злочину як охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, переконливих доказів своєї істинності не має. Вона нездатна пояснити головного в повсякденній практиці боротьби зі злочинними посяганнями, а саме чому і з якою метою люди завжди здійснювали і будуть здійснювати боротьбу із злочинними посяганнями. Відповіді на ці питання може дати таке уявлення про сутність злочинного діяння, згідно з яким воно є процес заподіяння шкоди людям, а не відносин людей.
Сутність шкоди дозволяє зробити висновок про те, що шкода викликає негативну оцінку з боку людини. При цьому люди розглядають як шкоди смерть або погіршення якості життя, а також різні зміни і фактори зовнішнього дійсності по відношенню до людини, які тягнуть за собою настання смерті чи погіршення якості життя людей.
Соціальна сутність об'єктивних властивостей злочину показують, що злочин є процес впливу одного або декількох осіб на інших людей, який призводить до погіршення якості життя останніх, а в деяких випадках позбавляє і самого життя.
Синтез отриманого подання про об'єктивні властивості переступив-ного діяння і результатів встановлення сутності шкоди показує, що сутність злочину, як діяння, що заподіює шкоду, полягає в тому, що воно в кінцевому підсумку завжди заподіює шкоду людині, а не суспільним відносинам. При цьому заподіяння шкоди людині проводиться шляхом заподіяння шкоди його благ (цінностей).
У відповідності з даним висновком тим сущим, яке в кінцевому підсумку піддається заподіяння злочинного шкоди, є людина.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативні акти з юридичної бази «ГАРАНТ»
1. Конституція Російської Федерації від 12.12.1993 р.
2. Кримінальний кодекс РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
Навчальна література
3. Шаргородський М.Д., Алексєєв Н.С. «Актуальні питання радянського кримінального права» / / Учений. зап. Ленінградського університету, М., 1954р., Вип. 5, стор 188 - 189.
4. Новосьолов Г.П. «Вчення про об'єкт злочину. Методологічні аспекти », М., 2001р., Стор 43 - 67.
5. «Російське кримінальне право. Загальна частина »/ під редакцією В.С. Ко-
міссарова - СПб.: Пітер, 2005р., стор 147 - 154.
Неофіційна література
6. Семченков І.П. «Об'єкт злочину: соціально - філософські та методологічні аспекти проблеми», Автореферат, М., 2003р.
[1] Шаргородський М.Д., Алексєєв Н.С. «Актуальні питання радянського кримінального права» / / Учений. зап. Ленінградського університету, М., 1954р., Вип. 5, стор 188 - 189.
[2] Новосьолов Г.П. «Вчення про об'єкт злочину. Методологічні аспекти », М., 2001р., Стор 43 - 67.
[3]
Ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
Ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
[4] Стаття 161 Кримінального кодексу РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
[5] Стаття 162 Кримінального кодексу РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
[6] Стаття 209 Кримінального кодексу РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
[7] Стаття 158 - 168 Кримінального кодексу РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)
[8] Стаття 105 - 125 Кримінального кодексу РФ від 13 червня 1996 р. N 63-ФЗ (зі змінами на 28 грудня 2004 р.)